14 грудня 2018 14:53
На головну Контакт Про академію Новини Аналітичні матеріали Події академії Семінари, конференції Інформаційні ресурси Форум
Аналітичні матеріали
Brexit. За крок до прірви
04.12.2018

Без шампанського й овацій! На саміті в неділю європейські лідери не приховували розчарування й смутку у зв’язку з призначеним на 29 березня виходом Сполученого Королівства з ЄС. Після бурхливих переговорів, що тривали 17 місяців, Велика Британія та Європейський Союз нарешті домовилися про умови виходу.
Розчарування лідерів видається доволі позитивною реакцією порівняно з обуренням і протестами, які угода викликала у Великій Британії. І ті, хто вимагав «жорсткого» Brexit, що передбачає повне розставання з ЄС, і ті, хто хотів зберегти торговельні та політичні відносини із Союзом у майбутньому, розкритикували її як незадовільний компроміс. Крім того, політики з Північної Ірландії заявили, що угода покликана відокремити провінцію від решти Сполученого Королівства. А тисячі стривожених британських громадян, які бояться згубного впливу на економіку країни, тепер закликають провести другий референдум.
Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей уперто захищає угоду, наполягаючи: головне те, що країна відстояла основні вимоги референдуму дворічної давності, адже тепер поверне контроль над своїм законодавством, кордонами та імміграційною політикою. Вона підтвердила, що, як попередили лідери 27 країн — членів ЄС, більше не буде ані переговорів, ані змін у документі на 599 сторінок. І застерегла: якщо парламент не ухвалить домовленості зараз, Британія ризикує наприкінці березня «вивалитися» із Союзу без угоди, без нових договорів про співпрацю та без жодної бази на зміну тисячам законів та угод, що поєднували Велику Британію з Європою протягом останніх 45 років.
Загроза такого безладного завершення й без того непростих відносин британців із сусідами викликала побоювання, про які ніхто не думав, ідучи на референдум у червні 2016-го. Урядовці визнали, що можуть статися затримки в усіх британських портах, а дороги перетворяться на паркінги завдовжки 20 км, бо бракуватиме митних договорів, які регулюють експорт до ЄС. Рейси до Європи можуть призупинити через брак нової угоди про повітряне сполучення. Виникне дефіцит медикаментів і ядерного палива. Швидко вичерпаються харчі після припиненням імпорту фруктів та овочів із Європи. ВВП зменшиться на 3,9%. Заводи припинять випускати продукцію, якщо не отримуватимуть необхідних запчастин із країн — членів ЄС. Суттєво зросте рівень безробіття, впаде курс фунта стерлінгів. Слід очікувати протестів у великих містах. Уряд навіть готувався відправляти військові загони для підтримання там порядку.
Але навіть тривога через безлад в економіці та політиці не змінила думки представників правлячої Консервативної партії, налаштованих проти угоди. Впливова група в парламенті з 80 членів обурюється, що вона залишає Велику Британію в складі митного союзу та єдиного ринку ЄС принаймні на два перехідні роки, а може, і на довше. Це змусить Велику Британію надалі сплачувати Брюсселю внес¬ки й завадить їй домовлятися про окремі торговельні угоди з рештою країн світу. Прихильники Brexit кажуть, що так країна опиниться в найгірших умовах: уже не член ЄС, але й не зовсім поза ним. На їхню думку, вона стане «васалом» Брюсселя, що буде змушений дотримувати правил Союзу, але більше не маючи впливу на їх формування.
Консерватори та лейбористи, які голосували в парламенті проти Brexit, теж обурюються, бо Велика Британія опинилася в гірших умовах, ніж якби залишилася в ЄС. Вони хочуть голосувати проти угоди й змусити уряд до другого референдуму. Сподіваються, що він скасує результати голосування за вихід і дозволить країні лишитися в Союзі, адже соціологічні опитування свідчать про те, що дедалі більше людей, особливо молодь, виступає проти Brexit. Нещодавно в центрі Лондона в акції протесту «залишенців» взяло участь 750 тис. осіб.
У парламенті 12 депутатів із Північної Ірландії сердяться через прикордонне «гальмо», внаслідок якого буде створено новий митний кордон в Ірландському морі, якщо Велика Британія і ЄС не придумають, як зупинити контрабанду через сухопутний кордон із Республікою Ірландія.
Через брак угоди про контроль на новому зов¬нішньому кордоні ЄС доведеться повертатися до ненависних пропускних пунктів, скасованих років 20 тому на підставі договору, що поклав край збройному конфлікту з ірландськими республіканцями й приніс Північній Ірландії мир. Демократична юніоністська партія вважає, що «гальмо» (передбачене лише на випадок, якщо не вдасться вирішити прикордонне питання) назавжди прив’яже Північну Ірландію, на відміну від решти Сполученого Королівства, до ЄС. Протестанти провінції завжди бояться всього, що послаблює конституційні зв’язки з Великою Британією або дає Дубліну контроль над Північною Ірландією.
Нечисленна група ірландців становить небезпеку для Терези Мей, адже, щоб утримати більшість у парламенті, уряду потрібні їхні голоси. Якщо вони розірвуть коаліційну квазіугоду, укладену з Мей 2017 року після того, як її легковажна пропозиція провести нові вибори позбавила консерваторів робочої більшості, уряд не зможе працювати і Мей не проштовхне жодного закону.
Наразі найбільшою загадкою лишаються наміри опозиційної Лейбористської партії. Лівим лідерам цієї політичної сили, зокрема Джеремі Корбіну, ніколи не подобався Євросоюз, і вони знають, що електорат лейбористів голосував за вихід. Тому хочуть проголосувати проти угоди, щоб завдати уряду удару й змусити Мей призначити нові вибори, бо тепер можуть сподіватися на перемогу.
Проте центристські й помірковані члени Лейбористської партії, яких налічується щонайменше 40, є завзятими проєвропейцями й налаштовані проти лідерів політсили. Вони хочуть проголосувати за угоду з Брюсселем, сподіваючись, що це послабить позиції Корбіна. Але бояться розколу в партії і не бажають, щоб впливове ліве крило називало їх зрадниками. Тож уряд навряд чи може розраховувати на їхні голоси для здобуття більшості в парламенті.
Таким чином, на вирішальному парламентському голосуванні 11 грудня в Терези Мей майже не буде шансів на позитивний результат. Тому вона й просить підтримки в усієї країни. Прем’єрка вже пережила недолугу спробу прихильників «жорсткого» Brexit усунути її від влади й обзавестися новим лідером. До того ж народ став поважати Мей за її впертість і рішучість. Вона здатна схилити на свій бік достатню кількість депутатів, і тоді можна починати переговори про майбутні торговельні відносини з Європою.
Якщо Тереза Мей програє на голосуванні, ніхто й гадки не має, що далі. Велику Британію може охопити найбільша від часів Другої світової війни конституційна криза. Уряд, найімовірніше, розпустять. У лавах Консервативної партії Терезі Мей доведеться протистояти конкуренції. Для нових виборів до березневого виходу з ЄС забракне часу. Зрештою, хай там хто на них переміг би, консерватори чи лейбористи, жодна зі сторін не уявляє, як змінити угоду з Брюсселем, як зупинити Brexit або не дати Великій Британії зірватися в прірву 29 березня.
Навіть друзі Великої Британії в Європі дивуються політичному безладу в країні. Франція, Німеччина й Італія мають удосталь власних проблем, тож ніхто не знає, як допомогти британцям чи завадити Brexit знищити життєво важливі політичні та економічні зв’язки з Європою.

Тиждень.ЮА

Фільтр
© 2009 АБВС (Академія Безпеки Відкритого Суспільства)