07 грудня 2019 23:44
На головну Контакт Про академію Новини Аналітичні матеріали Події академії Семінари, конференції Інформаційні ресурси Форум
Аналітичні матеріали
Бензиновий бунт
25.11.2019

Іран охопили масові протести. 

Режим мулл, побоюючись, що його влада може похитнутися, вдався до жорстких дій, внаслідок яких уже загинуло більше сотні людей. Щоб не допустити поширення акцій протесту, Вища рада національної безпеки розпорядилася відключити Інтернет майже у всьому Тегерані та на більшій частині території країни. І хоча президент Ірану Хассан Рухані вже поспішив повідомити про "перемогу над змовою ворогів", наголосивши, що протести були частиною "змови" противників Тегерану — Саудівської Аравії, Ізраїлю та США, — це зовсім не свідчить, що іранці змирилися з діями влади. 

Нинішні демонстрації поширилися Іраном після того, як в уряді заявили, що будуть обмежувати продаж пального для транспортних засобів особистого користування до 60 літрів на місяць. Водночас ціна на бензин різко підскочила на 50 відсотків — до 15 тис. іранських реалів
(12,7 цента) за літр. А будь-які закупівлі пального понад визначену норму можуть проводитися тільки за додаткову плату — 30 тис. реалів (26 центів) за літр). При цьому в іранському уряді обґрунтували рішення про підвищення цін на пальне тим, що економіка країни потерпає від санкцій Сполучених Штатів. 

Тим часом підвищення цін на пальне було тільки приводом до вибуху народного невдоволення режимом верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї, що визрівало вже давно. Стан справ в Ірані — це приклад того, як потужна за своїм потенціалом держава, з величезними нафтовими ресурсами, дуже багата на землі сільськогосподарського призначення, котра має велику історичну спадщину, прекрасна країна з приємними й освіченими людьми може опинитися в жалюгідній економічній ситуації. 

Схоже, що санкції, накладені міжнародною спільнотою на режим Алі Хаменеї, спрацьовують і дають бажаний ефект. Бо коли четвертий найбільший виробник нафти у світі підвищує ціни на бензин для свого населення й починає лімітувати його використання, то це показує глибину проблем іранської економіки: ціни повзуть угору, податки зростають, дедалі більше товарів переходять у розряд дефіцитних. 

Іранське ж керівництво так захопилися підтримкою ісламських радикалів та створенням ядерної зброї, що не звертало уваги на проблеми пересічних громадян, життя яких невпинно погіршувалося. При цьому вищі представники режиму мулл одягаються в багатий одяг, споживають вишукану їжу, живуть у палацах і не обмежують себе ні в чому. А отримуючи надходження від податків, за рахунок "зайвих" державних коштів підтримують ісламістські організації по всьому світу. 

Витрачаючи кошти на фінансування та підтримку радикальних ісламістських груп, які вони курирують, іранські мулли забули, що в кожного народу є своя межа терпіння. Схоже, терпіння іранців уже скінчилося: молоде покоління дуже втомилося від бідності та нестачі робочих місць. І спрощено було б думати, що вони протестували тільки проти цін на пальне. Насправді вони протестували проти сорокалітньої політики некомпетентних урядів, які розтратили велике національне багатство на посилення впливу Тегерану на країни Близького Сходу, на озброєння бойовиків, щоб ті могли здійснювати ракетні атаки на Ізраїль. 

Молоді іранці, протестуючи проти такого стану речей, прагнуть скористатися своїм шансом на зміни. Чи вдасться?

По світу в різке протистояння з владою увійшло багато пересічних людей, які просто хочуть мирного життя в Ірані, Іраку, Гонконзі, Венесуелі й Сирії. Громадяни цих країн не бажають жити за правилами, які встановили для них режими, контрольовані переважно старими, корумпованими кадрами, чия влада тримається на підтримці силовиків. 

Але, як і в інших країнах, режим мулл не готовий поступитися. Проте ситуація небезпечна тим, що зміна теократичного режиму в Ірані може спровокувати розширення конфлікту на Близькому Сході. Адже некерований і дестабілізований Іран здатен стати ще більшою потенційною загрозою для регіону, ніж чинний режим.

Не можна виключати, що іранський режим змете або військовий переворот, якщо військові діятимуть на випередження і усунуть аятолу Хаменеї, або антиклерикальна революція. Хоча не варто відкидати й такого розвитку подій, коли, відчувши наближення свого краху, режим зробить спробу перевести увагу іранців із корумпованого уряду на іншого ворога — США й Ізраїль. 

Сьогодні Іран є одним із головних чинників нестабільності у близькосхідному регіоні. Намагання Тегерану взяти під свій контроль близькосхідний регіон уже спричинили хаос у Лівані, Іраку, Ємені та Сирії. Замість того, щоб зосередитися на внутрішніх питаннях і проблемах економіки, аби в близькій перспективі перетворити країну знову на велику націю, іранська влада вибрала наперед програшний шлях нарощування конфронтації зі США та Заходом. 

Та якщо до внутрішніх проблем додати труднощі, які переживає Тегеран, щоб підтримувати свій вплив в Іраку й Лівані, та витрати на підтримку сирійського диктатора Башара Асада, то стає зрозуміло, що Іран — досить уразливий. Аби підтримувати проксі-війни та своїх постійних клієнтів, Ісламській республіці необхідно значно більше вільних коштів, ніж вона може виділяти тепер.

Можливо, перш ніж там ввійдуть у наступний етап кризи, тегеранське керівництво зробить належні висновки. Та поки що, схоже, іранська влада продовжує вважати, що їй вдасться оптимізувати витрати з державного бюджету задля продовження фінансування діяльності своїх підопічних із ХАМАСу і "Хезболли". 

Фільтр
© 2009 АБВС (Академія Безпеки Відкритого Суспільства)