23 жовтня 2021 13:26
На головну Контакт Про академію Новини Аналітичні матеріали Події академії Семінари, конференції Інформаційні ресурси Форум
Аналітичні матеріали
Байден узявся за ядерне роззброєння Пхеньяна
29.06.2021

Адміністрація президента США Джозефа Байдена всерйоз націлилася на відновлення діалогу з Північною Кореєю щодо ядерної проблематики. Ще наприкінці травня Байден заявив про своє бажання відновити дипломатичний діалог із Пхеньяном. У середині червня американський президент заручився підтримкою лідерів «Великої сімки», які закликали північнокорейського лідера Кім Чен Ина повернутися за стіл переговорів. А на початку цього тижня спеціальний представник США з питань КНДР Сун Кім заявив, що американська сторона готова до зустрічі з представниками Пхеньяна «де завгодно, коли завгодно».
Останніми місяцями Байден зосередив усі зусилля на зовнішньополітичному напрямі, де в нього дві мети: відновити підірваний авторитет США як світового лідера та дистанціюватися від «спадщини» Дональда Трампа. Із цього погляду, переговори з Північною Кореєю — не оптимальний вибір. Пхеньян залишається надто непередбачуваним діалоговим партнером, та й Трамп приділяв корейській проблематиці багато уваги, що робить порівняння з ним неминучим. Але ядерне роззброєння — надто гостра й важлива проблема, аби її можна було оминути. А найперспективніший для Байдена напрям — іранський — поки що заблокований (тут і протидія ізраїльського лобі, і проблеми з арабськими союзниками, і небажання новообраного президента Ірану Ібрагіма Раїсі вести діалог зі США).
Однак, роблячи вимушений вибір, Байден прагне захистити себе від гучних невдач. Його слова про новий підхід, максимально відмінний від попереднього, — не риторичний прийом, а відображення стратегії адміністрації. В цій стратегії немає типових для Трампа символічних (але безрезультатних) зустрічей на вищому рівні. Так, американська сторона не виключає можливості саміту. Проте йому має передувати масштабна й кропітка праця дипломатів, і Байден піде на особисту зустріч із Кім Чен Ином, тільки маючи на руках готовий документ із чіткими зобов'язаннями КНДР у сфері ядерного роззброєння. Це робить малоймовірними швидкі результати корейського треку, однак захищає американську адміністрацію від гучного дипломатичного провалу, яким став для Трампа саміт у Ханої 2019 року.
Друга значна відмінність у підході адміністрації Байдена — тісна взаємодія з міжнародними партнерами. Ініціативи Трампа в корейському питанні були несподіванкою не тільки для більшості американського істеблішменту, а й для союзників США в регіоні. Байден, навпаки, розпочав реалізацію нової політики в тісній взаємодії з союзниками після консультацій із Південною Кореєю та Японією. Як і в багатьох інших своїх зовнішньополітичних ініціативах, Байден прагне виступати в оточенні партнерів, що дозволить розділити з ними не тільки успіх, а й імовірний провал.
Однак продумана та обережна стратегія не гарантує позитивного результату. Корейська ядерна проблема — застаріла, вплетена в численні регіональні суперечності й конфлікти, зав'язана на інтереси багатьох держав, у тому числі ворожих американцям.
Головні ризики пов'язані з позицією Пхеньяна. Кім Чен Ин ще наприкінці минулого тижня відреагував на американські пропозиції про діалог, наказавши готуватися «як до діалогу, так і до конфронтації». Отже, стратегія Північної Кореї залишається незмінною: нав'язати опонентові переговори, які північнокорейська пропаганда використає як свідчення значущості КНДР на світовій арені, і домагатися на переговорах зняття частини санкцій, надання економічної допомоги в обмін на мінімальні поступки зі свого боку. Для Пхеньяна ядерна зброя — не тільки засіб стримування проти США, а й «гачок», на якому можна тримати американців та інші держави, виторговуючи собі преференції. Ця стратегія, в принципі, не передбачає остаточної відмови від ядерної зброї (адже тоді КНДР втратить єдиний важіль впливу на світову спільноту). І вона заходить у нездоланну суперечність із метою США на переговорах — повна ліквідація ядерної зброї на Корейському півострові. Отже, великих проривів у вирішенні проблеми не буде, а швидкий зрив переговорів (навіть якщо їх удасться розпочати) більш ніж імовірний.
Є складнощі й з іншими зацікавленими сторонами. Південна Корея та Японія підтримують США у прагненні домогтися ліквідації північнокорейської ядерної зброї, але мають власні тактичні завдання в переговорах із КНДР. Для Сеула важливе відновлення повномасштабного міжкорейського діалогу як першого кроку до об'єднання Кореї. Якщо в цьому питанні з'явиться шанс на успіх, Сеул послабить свої вимоги з ядерного порядку денного й погодиться на тактику «малих кроків», що використовує Пхеньян.
Японія хоче домогтися від Пхеньяна припинення запусків балістичних ракет у напрямку Японії (востаннє пуски були в березні нинішнього року), які розглядає як серйозну загрозу національній безпеці. Крім того, для уряду Єсіхіде Сугі пріоритетом є з’ясування долі своїх громадян, викрадених північнокорейськими спецслужбами в 70–80-х роках минулого століття (їх використовували для збирання інформації та підготовки розвідників). Досі невідомо, що сталося з багатьма з них, як немає й точних даних про їх кількість.
Якщо Сеул і Токіо зможуть домогтися прориву у своїх «малих» порядках денних, у Пхеньяна відкриються можливості для дипломатичного маневру, коли вони в обмін на кроки назустріч вимагатимуть підтримки в діалозі з Вашингтоном.
Непередбачуваним залишається й китайський чинник. КНР вже заявила про свій інтерес до американських ініціатив, отже в діалозі Вашингтона та Пхеньяна фактично братиме участь і Пекін. З одного боку, КНР підтримувала ядерне роззброєння КНДР від самого початку міжнародних переговорів із цієї проблеми. Понад те, Пекін як військовий союзник Пхеньяна підтверджував гарантії оборони від атаки з боку Півдня або США, що багато в чому закриває проблему безпеки для КНДР. Але, з іншого боку, сьогодні рівень протистояння між США і КНР високий як ніколи, і тому можна чекати, що Пекін не дасть американцям домогтися прориву в корейському питанні. Принаймні без урахування китайських інтересів, без кроків до примирення та визнання зони інтересів КНР у Східній Азії.
Схожу позицію може зайняти й Росія (що, як і Китай, проти північнокорейської ядерної зброї, і теж проти посилення американського впливу в регіоні). І, хоча зараз її вплив у регіоні помітно поступається і американському, і китайському, для зриву американських зусиль (чи бодай для створення проблем американцям) його вистачить.
Тож обережність, яку демонструє Вашингтон, цілком виправдана. Адже сьогодні успіхом справи стане початок переговорів. Так, щоб вони зразу ж не провалилися. І будь-які завищені очікування працюватимуть проти такого скромного, але важливого результату.


Дзеркало тижня

Фільтр
© 2009 АБВС (Академія Безпеки Відкритого Суспільства)